Сьогодні ми з вами, дорогі браття і сестри, слухали Євангельський фрагмент, притчу Христову про виноградарів. Звичайно, прямо ця притча адресується єврейського народу. Нею Христос вкотре показує, що багато разів, багатьма способами Бог звертався до сердець тих людей, щоб вони нарешті пізнали Правдивого Бога. Спочатку через певні історичні події, потім – через посланців і пророків, щоб ті навчили обраний народ правдивої віри та праведному життю. А далі, вже з притчі, ми чуємо, як вони повелися з тими посланцями. Одних не послухали, інших – побили. А на останок, коли Господар послав свого Сина, то злі виноградарі вбили і його, думаючи, що так самі стануть власниками його маєтку.
Хоч, як ми вже згадували, ця притча насамперед стосується єврейського народу, який заслужується за невірність Богу, ми можемо чимало почерпнути корисного з неї і для власного життя. Кожен із нас дуже часто може назватися злим і легковажним працівником на ниві Господній. Подумаймо про те, що Господь Бог дає нам все, що потрібно для повноцінного духовного, душевного та фізичного життя. Точно так само, як Господар із притчі доручив все необхідне для роботи виноградарям: побудував башту, зробив виностік, обгородив все так, як це належить. Так і в нашому з вами житті можна помітити, як багато для нас зробив Господь, залишаючи нам зовсім невелику ділянку роботи. Але це наша робота, яку за нас ніхто не може зробити.
На жаль, не всі ми з вами є добрими працівниками в Божому винограднику. Хоча ми дуже добре знаємо про те, що прийде час і треба буде відповісти за все Господареві, все одно слухаємо більше самі себе та свої пристрасті, бажання та наміри, які при першій кращій нагоді намагаємося втілити в життя. З цього бачимо, що ця притча має стосунок і до нас із вами. Тому, пам’ятаймо, що Господь кожного разу дивиться на нас, кожного разу є з нами поруч, і взагалі немає такого місця в усьому всесвіті, де б Бога не було. Насправді, це дуже страшно. Страшно усвідомлювати, що біля тебе повсякчас є той Нелицемірний Суддя, Який за зло карає, а за добро – нагороджує. Навіть коли ми не відчуваємо біля себе Божої присутності, мусимо пам’ятати, що вона є, але ми перестали бути до неї чутливими. Ми перестали бачити очевидні речі. Ми втратили все те, що потрібно для того, щоб бачити Бога! Нині в антифоні ми співали саме про це: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать!». Господь завжди був, завжди є, та завжди буде. Біда лише в тому, що Його немає особисто для нас. Ми з вами осліпли.
Все наше життя, з його особливостями, його зрозумілими та дивними деталями, має свою ціль, має свою мету та пояснення. Воно повинно проходити не протиставленні, але навпаки – в максимальній співпраці з Богом. Людям узагалі таке не подобається. Вони хочуть самостійно приймати рішення. Навіть тоді, коли вони суперечать здоровому глузду. Здається, в такому випадку нам особливо важливо порушити Божі закони. Але ж ці Божі закони саме для того і становлені, щоб оберігати нас, щоб стояти на нашій сторожі, на сторожі наших інтересів – нашого душевного та фізичного здоров’я.
Чимало людей вважають, що Божі Заповіді – це перешкоди до нашого повноцінного життя та щастя. У дійсності все рівно навпаки – заповіді це той паркан, який оберігає нас від того, щоб ми не впали з прірви, не розбилися, не потонули. Господь знаючи те, що наші злі вчинки неминуче повернуться до нас, попереджує: не вбивай, не кради, не чужолож. Всі ці накази та поради – допомагають нам жити та дарують повноцінне життя. Чисте сумління це багато більше насолода, за будь-яку насолоду, подаровану гріхом. Злодій тішиться вкраденим лише дуже малий час. А потім, якщо він уже не остаточно пропащий, у нього починаються докори сумління. Сила цих докорів ніколи не зрівняється із силою насолоди від того, що чужа річ тепер стала зберігатися в нього. Тому, людина змушена пристрастю знову йде красти, щоб поповнити кількість адреналіну чи інших речовин у своєму мозку. Але це принцип дії не лише злодійства. Це притаманно й більшості інших пристрастей, яким ми служимо. Люди часто думають при слові «залежість» лише про хімічну, медикаментозну залежіть людии. Насправді, тут треба говорити про будь-яку річ чи явище, які починають керувати нами. Це наш вид наркотику. Правда, він може відрізнятися своїм перебігом, інтенсивністю чи швидкістю, з якою він нас поглинає. В наркоманів, алкоголіків чи токсикоманів зміни в фізичному та духовному вимірі помітні більш явно. А ми можемо бути залежними від речей, які шкодять нам не так помітно: сон, телевізор, комп’ютер, фанатичний спорт, планшети та телефони. Скажімо я страждаю від комп’ютера – телевізор мені взагалі не цікавий. У вас може бути щось своє. За таких умов людина перестає адекватно сприймати все те, що відбувається навколо неї та з нею самою. Ось, чому такі Євангельські фрагменти нам особливо цінні. Тому, що вони повертають нас у потрібний ритм життя, в правильне русло, до тієї норми, до якої ми всі з вами маємо прагнути.
Правда, кожного на свій час. Ненадовго. Когось на годину. Когось – на кілька хвилин. Когось узагалі на кілька секунд. Щось почув, щось недочув, щось зрозумів, а щось і не зрозумів. Усе по наших можливостях і бажанні.
Також треба розуміти, що Бог завжди на нашому боці. Він завжди та в усіх випадках захищає наші інтереси. Ми часто називаємо Його Суддею, що безумовно – чиста правда. Але, говорячи світською мовою, треба сказати, що на Страшному суді нашим нелицемірним суддею буде ми самі та наші вчинки, а Господь спробує побути нашим адвокатом, Він спробує нас захистити від панування наших пагубних звичок і пристрастей. Наш найбільший ворог – це ми самі. Скільки ми з вами зробили гріхів свідомих – добре розуміючи, що вони є гріхом. Знаємо, що це шкодить – все одно робимо. А скільки є таких вчинків, які ми перестаємо відчувати гріховними чи просто не знали, що це гидота в Божих очах!
Подумаєш, одним гріхом більше, одним менше! Зрештою, не один я так грішу – так всі грішать. Скільки в нас було таких випадків, коли ми себе оправдовуємо не вважаючи гріх за гріх лише тому, що так разом із нами, або трохи раніше за нас робив хтось інший. Але ж так не може бути! Від того, що закони порушуються, вони не перестають бути законами! Кара за переступ закону неминуче буде нас чекати.
А ще, варто пам’ятати, що від того, як ми ставимося до Божих законів і намірів вони не поміняються. Ми все одно по них будемо міряти якість свого земного життя, і саме по них будемо давати звіт Богу за прожитий час. Скільки б ми не прожили, в яких би умовах не проходило наше життя, ми все одно будемо нести відповідь за те, що нам було доручено. Так само, як це було з працівниками з притчі. У них не було виправдань, що, мовляв, було дуже важко працювати. Більше того – їхні діяння були їх свідомим вибором. У них були всі умови для того, щоб добре працювати. Так, як кожна людина народжується в світ маючи можливості та весь необхідний потенціал для того, щоб максимально розкрити свої можливості та найкращі риси – фізичні, душевні, духовні. Тому, й очікує від нас Господь доброї праці на Його винограднику.
Подивіться на Пресвяту Богородицю, яка маючи такі самі можливості, як і ми з вами, стала чеснішою від Херувимів, і без порівняння славніша за Серафимів! Так, що там Бог, зі Своїми надіями на людей! Кожен із нас, у кого є діти, дуже добре пам’ятає, скільки надій та сподівань було в нас на них. Як ми віримо, що всі вони будуть мати добру долю, і швидше стануть президентами та директорами, ніж бомжами чи жебраками. Кожного разу ступаючи на весільний рушник люди думають, що їх шлюб буде вічним та ідеальним. Коли починає шукати роботу вірить, що існує робота її мрії, де все для неї. І тим більше, коли вона поступає на навчання в якийсь інститут чи університет то вірить, що там зможе набратись усіх необхідних знань і навичок, для подальшої професійної діяльності. А ще юнаки поступають у духовну семінарію чи академію сподіваючись, що їх життя буде особливим, таким, яке мало в кого було. Але, найчастіше саме гріх – наш і чужий – заважає здійснитися цим планам і сподіванням. Гріхи плутають усі наші добрі задуми.
Тим не менше, ми завжди маємо пам’ятати про те, що б не сталювалося в нашому житті, чи проблеми та негаразди, чи щастя й радість – усе це пов’язано з промислом Божим, з Його турботою про нас та постійною присутністю в нашому житті. У цьому, до речі, полягає один із важливих догматів нашої віри. З науки Церкви нам відомо, що Бог творив світ за кілька днів, а останній день написано, що Він спочив від праці рук своїх. Слово «спочив» означає зовсім не те, що він реально втомився та потребував часу на фізичне відновлення. Слово «спочив» означає те, що Він перестав створювати те, чого раніше не існувало, перестав створювати щось із нічого. Господь присутній у нашому світі завжди й усюди. Не лише, приміром, на нашій молитві в храмі, де в святих Таїнстваї маємо Його найповнішу присутність. Ми говоримо про Божу присутність і поза храмом. Після настання цього суботнього дня Господь не перестає працювати – опікуватися кожним із нас, направляючи нас на правдиву дорогу. А ще, Господь посилає нам свого Ангела-охоронця, який охороняє нас на всіх наших життєвих стежках.
Тому, будьмо вдячними Господу. Навчаймося помічати в найменших співпадіннях руку Божу. У невіруючих знаходиться надто багато співпадінь, яких неможливо пояснити. Натомість, у віруючих людей таке пояснення є, і воно цілком прозоре та зрозуміле. Господь любить нас. Опікується нами та допомагає нам. Навіть у тому випадку, коли ми цього не можемо збагнути.
Тому, цінуймо це як лише можемо. Намагаймося цінувати кожну хвилину, проведену в молитві, а кожну молитву, проведену в храмі. Цінуймо кожну мить, у якій ми наближуємося до Бога, людей і самих себе.
Дякую вам за радість спільної молитви. Зараз ми ще помолимося з вами за упокій наших родичів і знайомих, яких уже немає з нами . Щоб Господь через посередництво нашої любові до них, з’єднав нас із ними в особливий, духовний спосіб. Бо наша жива любов до них є найкращим свідченням того, що існує життя навіть після фізичної смерті. Смерть це тимчасовий сон. Уже зовсім скоро ми побачимо всіх, хто відійшов від нас, а вони обов’язково подякують нам за наші молитви, за нашу живу пам'ять про них. Нам іноді здається, що ми з вами живими нікому не потрібні. Годі сподіватися, що про нас хтось згадає після смерті. Молячись за померлих люди виявляють свою любов, бо допомагають тим, хто вже не зможе їм віддячити в цьому світі. І в цьому проявляється немовірна Божа мудрість, а наша розважливість та розуміння таких важливих речей. Слава Ісусу Христу!
Хоч, як ми вже згадували, ця притча насамперед стосується єврейського народу, який заслужується за невірність Богу, ми можемо чимало почерпнути корисного з неї і для власного життя. Кожен із нас дуже часто може назватися злим і легковажним працівником на ниві Господній. Подумаймо про те, що Господь Бог дає нам все, що потрібно для повноцінного духовного, душевного та фізичного життя. Точно так само, як Господар із притчі доручив все необхідне для роботи виноградарям: побудував башту, зробив виностік, обгородив все так, як це належить. Так і в нашому з вами житті можна помітити, як багато для нас зробив Господь, залишаючи нам зовсім невелику ділянку роботи. Але це наша робота, яку за нас ніхто не може зробити.
На жаль, не всі ми з вами є добрими працівниками в Божому винограднику. Хоча ми дуже добре знаємо про те, що прийде час і треба буде відповісти за все Господареві, все одно слухаємо більше самі себе та свої пристрасті, бажання та наміри, які при першій кращій нагоді намагаємося втілити в життя. З цього бачимо, що ця притча має стосунок і до нас із вами. Тому, пам’ятаймо, що Господь кожного разу дивиться на нас, кожного разу є з нами поруч, і взагалі немає такого місця в усьому всесвіті, де б Бога не було. Насправді, це дуже страшно. Страшно усвідомлювати, що біля тебе повсякчас є той Нелицемірний Суддя, Який за зло карає, а за добро – нагороджує. Навіть коли ми не відчуваємо біля себе Божої присутності, мусимо пам’ятати, що вона є, але ми перестали бути до неї чутливими. Ми перестали бачити очевидні речі. Ми втратили все те, що потрібно для того, щоб бачити Бога! Нині в антифоні ми співали саме про це: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать!». Господь завжди був, завжди є, та завжди буде. Біда лише в тому, що Його немає особисто для нас. Ми з вами осліпли.
Все наше життя, з його особливостями, його зрозумілими та дивними деталями, має свою ціль, має свою мету та пояснення. Воно повинно проходити не протиставленні, але навпаки – в максимальній співпраці з Богом. Людям узагалі таке не подобається. Вони хочуть самостійно приймати рішення. Навіть тоді, коли вони суперечать здоровому глузду. Здається, в такому випадку нам особливо важливо порушити Божі закони. Але ж ці Божі закони саме для того і становлені, щоб оберігати нас, щоб стояти на нашій сторожі, на сторожі наших інтересів – нашого душевного та фізичного здоров’я.
Чимало людей вважають, що Божі Заповіді – це перешкоди до нашого повноцінного життя та щастя. У дійсності все рівно навпаки – заповіді це той паркан, який оберігає нас від того, щоб ми не впали з прірви, не розбилися, не потонули. Господь знаючи те, що наші злі вчинки неминуче повернуться до нас, попереджує: не вбивай, не кради, не чужолож. Всі ці накази та поради – допомагають нам жити та дарують повноцінне життя. Чисте сумління це багато більше насолода, за будь-яку насолоду, подаровану гріхом. Злодій тішиться вкраденим лише дуже малий час. А потім, якщо він уже не остаточно пропащий, у нього починаються докори сумління. Сила цих докорів ніколи не зрівняється із силою насолоди від того, що чужа річ тепер стала зберігатися в нього. Тому, людина змушена пристрастю знову йде красти, щоб поповнити кількість адреналіну чи інших речовин у своєму мозку. Але це принцип дії не лише злодійства. Це притаманно й більшості інших пристрастей, яким ми служимо. Люди часто думають при слові «залежість» лише про хімічну, медикаментозну залежіть людии. Насправді, тут треба говорити про будь-яку річ чи явище, які починають керувати нами. Це наш вид наркотику. Правда, він може відрізнятися своїм перебігом, інтенсивністю чи швидкістю, з якою він нас поглинає. В наркоманів, алкоголіків чи токсикоманів зміни в фізичному та духовному вимірі помітні більш явно. А ми можемо бути залежними від речей, які шкодять нам не так помітно: сон, телевізор, комп’ютер, фанатичний спорт, планшети та телефони. Скажімо я страждаю від комп’ютера – телевізор мені взагалі не цікавий. У вас може бути щось своє. За таких умов людина перестає адекватно сприймати все те, що відбувається навколо неї та з нею самою. Ось, чому такі Євангельські фрагменти нам особливо цінні. Тому, що вони повертають нас у потрібний ритм життя, в правильне русло, до тієї норми, до якої ми всі з вами маємо прагнути.
Правда, кожного на свій час. Ненадовго. Когось на годину. Когось – на кілька хвилин. Когось узагалі на кілька секунд. Щось почув, щось недочув, щось зрозумів, а щось і не зрозумів. Усе по наших можливостях і бажанні.
Також треба розуміти, що Бог завжди на нашому боці. Він завжди та в усіх випадках захищає наші інтереси. Ми часто називаємо Його Суддею, що безумовно – чиста правда. Але, говорячи світською мовою, треба сказати, що на Страшному суді нашим нелицемірним суддею буде ми самі та наші вчинки, а Господь спробує побути нашим адвокатом, Він спробує нас захистити від панування наших пагубних звичок і пристрастей. Наш найбільший ворог – це ми самі. Скільки ми з вами зробили гріхів свідомих – добре розуміючи, що вони є гріхом. Знаємо, що це шкодить – все одно робимо. А скільки є таких вчинків, які ми перестаємо відчувати гріховними чи просто не знали, що це гидота в Божих очах!
Подумаєш, одним гріхом більше, одним менше! Зрештою, не один я так грішу – так всі грішать. Скільки в нас було таких випадків, коли ми себе оправдовуємо не вважаючи гріх за гріх лише тому, що так разом із нами, або трохи раніше за нас робив хтось інший. Але ж так не може бути! Від того, що закони порушуються, вони не перестають бути законами! Кара за переступ закону неминуче буде нас чекати.
А ще, варто пам’ятати, що від того, як ми ставимося до Божих законів і намірів вони не поміняються. Ми все одно по них будемо міряти якість свого земного життя, і саме по них будемо давати звіт Богу за прожитий час. Скільки б ми не прожили, в яких би умовах не проходило наше життя, ми все одно будемо нести відповідь за те, що нам було доручено. Так само, як це було з працівниками з притчі. У них не було виправдань, що, мовляв, було дуже важко працювати. Більше того – їхні діяння були їх свідомим вибором. У них були всі умови для того, щоб добре працювати. Так, як кожна людина народжується в світ маючи можливості та весь необхідний потенціал для того, щоб максимально розкрити свої можливості та найкращі риси – фізичні, душевні, духовні. Тому, й очікує від нас Господь доброї праці на Його винограднику.
Подивіться на Пресвяту Богородицю, яка маючи такі самі можливості, як і ми з вами, стала чеснішою від Херувимів, і без порівняння славніша за Серафимів! Так, що там Бог, зі Своїми надіями на людей! Кожен із нас, у кого є діти, дуже добре пам’ятає, скільки надій та сподівань було в нас на них. Як ми віримо, що всі вони будуть мати добру долю, і швидше стануть президентами та директорами, ніж бомжами чи жебраками. Кожного разу ступаючи на весільний рушник люди думають, що їх шлюб буде вічним та ідеальним. Коли починає шукати роботу вірить, що існує робота її мрії, де все для неї. І тим більше, коли вона поступає на навчання в якийсь інститут чи університет то вірить, що там зможе набратись усіх необхідних знань і навичок, для подальшої професійної діяльності. А ще юнаки поступають у духовну семінарію чи академію сподіваючись, що їх життя буде особливим, таким, яке мало в кого було. Але, найчастіше саме гріх – наш і чужий – заважає здійснитися цим планам і сподіванням. Гріхи плутають усі наші добрі задуми.
Тим не менше, ми завжди маємо пам’ятати про те, що б не сталювалося в нашому житті, чи проблеми та негаразди, чи щастя й радість – усе це пов’язано з промислом Божим, з Його турботою про нас та постійною присутністю в нашому житті. У цьому, до речі, полягає один із важливих догматів нашої віри. З науки Церкви нам відомо, що Бог творив світ за кілька днів, а останній день написано, що Він спочив від праці рук своїх. Слово «спочив» означає зовсім не те, що він реально втомився та потребував часу на фізичне відновлення. Слово «спочив» означає те, що Він перестав створювати те, чого раніше не існувало, перестав створювати щось із нічого. Господь присутній у нашому світі завжди й усюди. Не лише, приміром, на нашій молитві в храмі, де в святих Таїнстваї маємо Його найповнішу присутність. Ми говоримо про Божу присутність і поза храмом. Після настання цього суботнього дня Господь не перестає працювати – опікуватися кожним із нас, направляючи нас на правдиву дорогу. А ще, Господь посилає нам свого Ангела-охоронця, який охороняє нас на всіх наших життєвих стежках.
Тому, будьмо вдячними Господу. Навчаймося помічати в найменших співпадіннях руку Божу. У невіруючих знаходиться надто багато співпадінь, яких неможливо пояснити. Натомість, у віруючих людей таке пояснення є, і воно цілком прозоре та зрозуміле. Господь любить нас. Опікується нами та допомагає нам. Навіть у тому випадку, коли ми цього не можемо збагнути.
Тому, цінуймо це як лише можемо. Намагаймося цінувати кожну хвилину, проведену в молитві, а кожну молитву, проведену в храмі. Цінуймо кожну мить, у якій ми наближуємося до Бога, людей і самих себе.
Дякую вам за радість спільної молитви. Зараз ми ще помолимося з вами за упокій наших родичів і знайомих, яких уже немає з нами . Щоб Господь через посередництво нашої любові до них, з’єднав нас із ними в особливий, духовний спосіб. Бо наша жива любов до них є найкращим свідченням того, що існує життя навіть після фізичної смерті. Смерть це тимчасовий сон. Уже зовсім скоро ми побачимо всіх, хто відійшов від нас, а вони обов’язково подякують нам за наші молитви, за нашу живу пам'ять про них. Нам іноді здається, що ми з вами живими нікому не потрібні. Годі сподіватися, що про нас хтось згадає після смерті. Молячись за померлих люди виявляють свою любов, бо допомагають тим, хто вже не зможе їм віддячити в цьому світі. І в цьому проявляється немовірна Божа мудрість, а наша розважливість та розуміння таких важливих речей. Слава Ісусу Христу!
0 коментарі:
Дописати коментар