Дякую вам усім за спільну молитву, за те, що знайшли можливість послужити разом із нами Богу в доступний для себе спосіб. Зміст нинішнього Євангельського читання добре знайоме нам тому, що воно часто читається у паралельних місцях під час недільних богослужінь. ( Мф. 9:18-26, Мк. 5:35-43 та Лк. 8:41-56).
Це опис одного тих чудес, які найбільше вразили людство за весь час існування світу. Господь воскресив померлу дівчинку на очах її батьків. Ми в своєму житті нічого подібного ніколи не бачили. І так само нічого схожого не бачили ті євреї, які стали свідками такого чуда. Всі вже думали, що турбувати Учителя на той момент не було ніякого сенсу. І поки батько просив про зцілення своїй донці, прийшли посланці з дому з сумною звісткою – донька померла. Євангелись Матфій навіть уточнює, що : «Коли Ісус прийшов до оселі старійшого синагоги, Він побачив флейтистів, що грали похоронні мелодії, та приголомшених людей». Похоронний обряд уже розпочався.
Ми з вами на сторінках Святого Писання часто читаємо історії про те, як Христос зцілював людей. Одних він позбавляв різних хвороб. Інших навіть воскрешав із мертвих. Для чого нам це показано, та ще й у такій великій кількості? Свята Церква через натхненних тлумачів Євангелія показує нам, що ці численні дива показані нам не для того, щоб здивувати нас чи переконати в тому, що Бог усе може, а тому в Нього потрібно вірити. Це правда лише часткова. У дійсності, такими численними прикладами допомоги людям Господь показує нам те, що він настільки милосердний, що Він настільки нас любить, що заради нас, людей готовий навіть відмінити звичні закони природи! І тому, кожного разу, коли ми слухаємо подібні історії з Євангелія про те, як Господь когось зцілює – повертає сліпим зір, німим – мову, паралізованим – можливість ходити, а прокажених робить чистими, то маємо розуміти, що всі ці описи – не про тих, далеких нам людей, а про нас із вами, про нашу зранену та хвору душу, про реальний наш із вами внутрішній стан. Відтак, цими історіями Господь хоче й до нас завітати та нагадати нам про те, що наша душа не померла, а лише заснула на деякий час щоб знову воскреснути та відродитися у Святих Таїнствах.
Святі Отці вчать, що люди починають бачити свої гріхи в ту міру, в якій вони наближаються до Бога. Якщо людина не бачить у себе гріхів, то це зовсім не означає, що в неї їх немає. Це всього лиш означає те, що вона духовно сліпа. Якби кожен із нас мав можливість фізично заглянути в свою душу, та побачив би настільки там страшна картина, то чимало б людей від побаченого зійшли б із розуму, чи впали б у відчай. І вже, напевне, кожен був би шокований тим, що побачив. Знаючи це милосердний Господь не дає нам це бачити явно раніше, ніж ми будемо до цього готові. Цей дар доступний лише святим людям, які бачать свою нечистоту, але не зневіряються, а йдуть все далі й далі до духовних висот. У міру власного духовного зросту людям поступово все більше відкривається їх справжній внутрішній стан. Тому, про свою гріховність насамперед говорять не сліпі грішники, а ті праведники, кому Господь очистив духовний зір.
Святий Сисой Великий перед своєю смертю зітхав, що його кинуть туди, де буде кинутий і сатана! А Макарій Великий молився словами, якими ми нині також молимося в ранковому правилі: Боже, очисти мене грішного, бо я ніколи не вчинив нічого доброго перед Тобою. (Слов. “Боже, очисти мя грешнаго, яко николиже сотворих благое пред Тобою»). Навіть ставши «Великим» він чудово усвідомлював, що таки нічого доброго не вчинив перед Богом.
А як ми з вами себе ведемо? Що ми про себе думаємо? Ми переконані, що ведемо себе настільки прекрасно, наскільки це лише можливо. Ми все робимо правильно. Все так, як потрібно! Добрих справ у нас неймовірна кількість. Та що там оворити – всі без виняткусправи, які ми робимо – добрі та чудові. Хто б сумнівався! А от великий грішник і дивак Макарій Великий каже, що ніколи нічого не зробив доброго. Як йому не соромно! Нехай бере з нас приклад, чи не так?
Тому, нехай нинішнє богослужіння та згаданий Євангельський фрагмент про воскресіння мертвої людини нагадає тим хто забув, або навчить тих, хто не знав, що наша душа також може бути мертвою, але мусить воскреснути. Просімо в Бога напоумлення та відкриття нашого реального стану, щоб не залишалися байдужими та безпечними. Щоб ми побачити та осмислили глибину своїх падінь, а також - побачили свої духовні та фізичні немочі. Правда, фізичні ми з вами помічаємо частіше. Коли нас щось заболить, то знаємо до якого лікаря нам йти. Але коли нас болить душа, дуже часто, з’ясувати причини цієї болі ми не можемо, бо вражені духовною сліпотою ми втрачаємо здатність залишатися духовно-тверезими.
Будемо просити Всемилостивого Спаса, щоб надалі не покидав нас Своєю ласкою, а воскрешав, пробуджував нас із гріховного сну, відкривав нам духовні очі бачити власні провини, а не бачити провини своїх ближніх. Нинішній Євангельський фрагмент про воскресіння Христом померлої дівчинки нагадує нам про те, що Божа любов не минає жодної людини. І що Господь спішить вилікувати нас від смертельних хвороб, завданих нами собі свідомими та не свідомими гріхами. Свідомі гріхи – це ті гріхи, які ми роблячи добре розуміємо, що це гріх, злочин, переступ Заповіді Божої. Але є й несвідомі гріхи – коли людина в силу певних своїх духовних, психічних чи інших обмежень, не здатна збагнути небезпеку власного вчинку. У такому випадку, добре було б почати власне духовне вдосконалення хоча б тим, що уникатимемо тих гріхів, про які добре знаємо.
Чимало досвідчених духівників наголошують на святості наших дрібних, повсякденних справ. Не треба думати про себе щось надзвичайне. Що можемо добре робити – те й потрібно робити не зневіряючись, але постійно, твердо, день за днем. Цим і спасатимемо свої душі. Якщо людина не може вмить перестати грішити, особливо тим гріхом, який вже вкорінився у звичку, то це не означає, що він узагалі не може робити нічого доброго. Так, якщо людина має пристрасть, скажімо, до алкоголю, було б наївно вимагати в нього за один день позбутися цієї пагубної звички. Але це гне говорить, що він узагалі ні до чого вже не здатен. Так, він може допомогти сусідці та полагодити їй шафу, може не кричати на дітей та не підносити руку на дружину. І так, через ці дрібні, але достойні вчинки від крок за кроком буде вдосконалюватися та отримувати духовне та фізичне зцілення. Найбільший грішник завжди коли захоче може стати святим. Не можеш одразу полюбити неприємну до себе людину – навчайся любити її частинками. Не можеш сказати їй добре слово – просто змовчи. Це буде великий плюс. Не можеш перестати про когось погано думати - то хоч не поширюй своїх поганих думок серед інших людей. Стримуй свого язика і станеш праведником через такий малий, але важливий та важкий подвиг.І так кожен із нас, шукаючи для себе доступні маленькі правила поведінки може спасти свою душу в вічності.
Ще раз дякую всім за молитву. Нехай Господь благословляє всіх нас.
Це опис одного тих чудес, які найбільше вразили людство за весь час існування світу. Господь воскресив померлу дівчинку на очах її батьків. Ми в своєму житті нічого подібного ніколи не бачили. І так само нічого схожого не бачили ті євреї, які стали свідками такого чуда. Всі вже думали, що турбувати Учителя на той момент не було ніякого сенсу. І поки батько просив про зцілення своїй донці, прийшли посланці з дому з сумною звісткою – донька померла. Євангелись Матфій навіть уточнює, що : «Коли Ісус прийшов до оселі старійшого синагоги, Він побачив флейтистів, що грали похоронні мелодії, та приголомшених людей». Похоронний обряд уже розпочався.
Ми з вами на сторінках Святого Писання часто читаємо історії про те, як Христос зцілював людей. Одних він позбавляв різних хвороб. Інших навіть воскрешав із мертвих. Для чого нам це показано, та ще й у такій великій кількості? Свята Церква через натхненних тлумачів Євангелія показує нам, що ці численні дива показані нам не для того, щоб здивувати нас чи переконати в тому, що Бог усе може, а тому в Нього потрібно вірити. Це правда лише часткова. У дійсності, такими численними прикладами допомоги людям Господь показує нам те, що він настільки милосердний, що Він настільки нас любить, що заради нас, людей готовий навіть відмінити звичні закони природи! І тому, кожного разу, коли ми слухаємо подібні історії з Євангелія про те, як Господь когось зцілює – повертає сліпим зір, німим – мову, паралізованим – можливість ходити, а прокажених робить чистими, то маємо розуміти, що всі ці описи – не про тих, далеких нам людей, а про нас із вами, про нашу зранену та хвору душу, про реальний наш із вами внутрішній стан. Відтак, цими історіями Господь хоче й до нас завітати та нагадати нам про те, що наша душа не померла, а лише заснула на деякий час щоб знову воскреснути та відродитися у Святих Таїнствах.
Святі Отці вчать, що люди починають бачити свої гріхи в ту міру, в якій вони наближаються до Бога. Якщо людина не бачить у себе гріхів, то це зовсім не означає, що в неї їх немає. Це всього лиш означає те, що вона духовно сліпа. Якби кожен із нас мав можливість фізично заглянути в свою душу, та побачив би настільки там страшна картина, то чимало б людей від побаченого зійшли б із розуму, чи впали б у відчай. І вже, напевне, кожен був би шокований тим, що побачив. Знаючи це милосердний Господь не дає нам це бачити явно раніше, ніж ми будемо до цього готові. Цей дар доступний лише святим людям, які бачать свою нечистоту, але не зневіряються, а йдуть все далі й далі до духовних висот. У міру власного духовного зросту людям поступово все більше відкривається їх справжній внутрішній стан. Тому, про свою гріховність насамперед говорять не сліпі грішники, а ті праведники, кому Господь очистив духовний зір.
Святий Сисой Великий перед своєю смертю зітхав, що його кинуть туди, де буде кинутий і сатана! А Макарій Великий молився словами, якими ми нині також молимося в ранковому правилі: Боже, очисти мене грішного, бо я ніколи не вчинив нічого доброго перед Тобою. (Слов. “Боже, очисти мя грешнаго, яко николиже сотворих благое пред Тобою»). Навіть ставши «Великим» він чудово усвідомлював, що таки нічого доброго не вчинив перед Богом.
А як ми з вами себе ведемо? Що ми про себе думаємо? Ми переконані, що ведемо себе настільки прекрасно, наскільки це лише можливо. Ми все робимо правильно. Все так, як потрібно! Добрих справ у нас неймовірна кількість. Та що там оворити – всі без виняткусправи, які ми робимо – добрі та чудові. Хто б сумнівався! А от великий грішник і дивак Макарій Великий каже, що ніколи нічого не зробив доброго. Як йому не соромно! Нехай бере з нас приклад, чи не так?
Тому, нехай нинішнє богослужіння та згаданий Євангельський фрагмент про воскресіння мертвої людини нагадає тим хто забув, або навчить тих, хто не знав, що наша душа також може бути мертвою, але мусить воскреснути. Просімо в Бога напоумлення та відкриття нашого реального стану, щоб не залишалися байдужими та безпечними. Щоб ми побачити та осмислили глибину своїх падінь, а також - побачили свої духовні та фізичні немочі. Правда, фізичні ми з вами помічаємо частіше. Коли нас щось заболить, то знаємо до якого лікаря нам йти. Але коли нас болить душа, дуже часто, з’ясувати причини цієї болі ми не можемо, бо вражені духовною сліпотою ми втрачаємо здатність залишатися духовно-тверезими.
Будемо просити Всемилостивого Спаса, щоб надалі не покидав нас Своєю ласкою, а воскрешав, пробуджував нас із гріховного сну, відкривав нам духовні очі бачити власні провини, а не бачити провини своїх ближніх. Нинішній Євангельський фрагмент про воскресіння Христом померлої дівчинки нагадує нам про те, що Божа любов не минає жодної людини. І що Господь спішить вилікувати нас від смертельних хвороб, завданих нами собі свідомими та не свідомими гріхами. Свідомі гріхи – це ті гріхи, які ми роблячи добре розуміємо, що це гріх, злочин, переступ Заповіді Божої. Але є й несвідомі гріхи – коли людина в силу певних своїх духовних, психічних чи інших обмежень, не здатна збагнути небезпеку власного вчинку. У такому випадку, добре було б почати власне духовне вдосконалення хоча б тим, що уникатимемо тих гріхів, про які добре знаємо.
Чимало досвідчених духівників наголошують на святості наших дрібних, повсякденних справ. Не треба думати про себе щось надзвичайне. Що можемо добре робити – те й потрібно робити не зневіряючись, але постійно, твердо, день за днем. Цим і спасатимемо свої душі. Якщо людина не може вмить перестати грішити, особливо тим гріхом, який вже вкорінився у звичку, то це не означає, що він узагалі не може робити нічого доброго. Так, якщо людина має пристрасть, скажімо, до алкоголю, було б наївно вимагати в нього за один день позбутися цієї пагубної звички. Але це гне говорить, що він узагалі ні до чого вже не здатен. Так, він може допомогти сусідці та полагодити їй шафу, може не кричати на дітей та не підносити руку на дружину. І так, через ці дрібні, але достойні вчинки від крок за кроком буде вдосконалюватися та отримувати духовне та фізичне зцілення. Найбільший грішник завжди коли захоче може стати святим. Не можеш одразу полюбити неприємну до себе людину – навчайся любити її частинками. Не можеш сказати їй добре слово – просто змовчи. Це буде великий плюс. Не можеш перестати про когось погано думати - то хоч не поширюй своїх поганих думок серед інших людей. Стримуй свого язика і станеш праведником через такий малий, але важливий та важкий подвиг.І так кожен із нас, шукаючи для себе доступні маленькі правила поведінки може спасти свою душу в вічності.
Ще раз дякую всім за молитву. Нехай Господь благословляє всіх нас.
0 коментарі:
Дописати коментар